Вівторок
18.12.2018
20:52
Форма входу
Пошук
Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 56
Друзі сайту
<"Сайт села Топильна"> <"Відділ освіти Шполянської РДА"> <"Персональний сайт учителя математики Миронової І.М."> <"Сайт Лозуватської ЗОШ"> <"Сайт Водянського НВК"> <"Сайт Скотарівського НВК"> <"Сайт Товмацького НВК">
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Сайт Топильнянського навчально-виховного комплексу

Шкільний психолог

Лихенко Марія Валентинівна

 

 

Графік роботи

практичного психолога

Топильнянського НВК

Лихенко Марії Валентинівни

Дні тижня

Інтервал 
Робочого   
часу

Науково-практична робота

Понеділок

8.30-9.30 год

9.30-10.00год

10.00-10.30год

14.00-16.00 год

Робота  з  учнями 
Консультування вчителів

Консультування батьків

Організаційно-методична робота

Вівторок

9.50-10.50 год

11.00-12.00 год

14.00-16.00 год

Консультування учнів

Консультування батьків 

Організаційно-методична робота

Середа

9.50-10.50 год

13.45-14. 45 год

15.00-17.00 год

Робота з дітьми ДНЗ

Робота з учнями

Організаційно-методична робота

Четвер

9.50-10.50 год

13.55-14.55 год

15.00-17.00 год

Консультування  учнів
Консультування батьків дітей ДНЗ

Організаційно-методична робота

П’ятниця

8.30-9.30 год

9.30-10.30 год

11.55-12.55 год

14.00-15.00 год

Робота з учнями

Консультування вчителів

Консультування учнів

Організаційно-методична робота

 

Консультація для батьків на тему

«Дитина взяла чужу річ – що робити?»

 

Трапилося несподіване: дитина принесла додому чужу річ, яку взяла без дозволу. Зринає у думках: «Моя дитина вкрала...». Не варто впадати у розпач та картати себе: «Ми погані батьки!». Поміркуймо разом, як запобігти лиху, що потрібно робити батькам для розв'язання цієї проблеми, а від яких кроків необхідно утриматися.

 

Чого не слід робити?

  • Не називайте дитину «злодюжкою», «крадієм» та не просторікуйте, що не любите крадіїв і таких «поганих дітей, які ганьблять сім'ю».
  • У жодному випадку не кажіть: «Я тебе не люблю». Дитина розуміє вас буквально, і це травмує її.
  • Не погрожуйте розправою, а тим більше фізичною. Погодьтеся, що це просто недопустимо у XXI сторіччі.

Що робити?

Спочатку слід заспокоїтися. Хоча б тому, що з цією проблемою стикається чимало інших сімей. Це лише один з тих життєвих уроків, які треба пройти разом з дитиною, щоб набути досвіду подолання складних ситуацій, піднятися на новий щабель у своєму особистісному і батьківському розвитку. Зрозумійте, що від вашої реакції на таку подію значною мірою залежить, як розвиватимуться стосунки з дитиною — на основі довіри чи на основі підозри і тотального контролю. Скористайтеся ситуацією, щоб навчити дитину працювати над власними життєвими помилками. Дайте зрозуміти дитині, що допоможете їй вийти із ситуації гідно і не дорікатимете їй у майбутньому. Спробуйте з'ясувати, що саме змусило дитину скоїти негарний вчинок. Для цього проаналізуйте, якими взагалі можуть бути внутрішні мотиви, що здатні спонукати дитину взяти чужу річ. Саме від цих «внутрішніх» передумов залежить, яким чином краще спланувати розмову з дитиною, на чому слід зосереджувати увагу, як допомогти дитині озвучити свої почуття та донести до неї свої власні.

Варіант перший: «Не знав»

Присвоєння чужого може бути наслідком недостатнього усвідомлення того, що в дитячому садку є іграшки — спільні для всіх дітей, якими кожен може бавитися вільно, та іграшки, які діти приносять з дому і які не можна брати без дозволу господаря. Допоможіть дитині розібратися у поняттях «моє», «твоє», «чуже», «наше». Відповідну розмову можна будувати на прикладах з власного життя. Діти високо цінують відвертість дорослих, тому не слід боятися втратити авторитет через свої зізнання у дитячих капостях, муках сумління, каятті чи радості від перемоги над власною слабкістю. Корисним буде і читання літературних творів, перегляд мультиплікаційних і художніх дитячих фільмів, де відображено схожу моральну колізію. Радимо звернутися до творів Лесі Українки, Олени Пчілки, Наталі Забіли, Всеволода Нестайка, Григорія Бойка, Григорія Усача, Михайла Зощенка, Віктора Драгунського, Агнії Варто, Астрід Ліндгрен.

Варіант другий: «Дуже хочеться»

Інший спонукальний мотив взяти чуже — жагуче бажання мати саме таку річ. Потрапивши до поля зору дитини, омріяна іграшка, книжка чи інша річ заволодіває всіма її думками та емоціями. Як устояти перед спокусою, коли те, про що мріялось і що снилось, ось тут, поруч, достатньо лише про стягнути руку і можна доторкнутися, взяти. Адже так хочеться! Дитина не може опанувати себе, іде слідом своїх бажань та піддається спокусі — бере те, що їй не належить. «Я так хотіла таку лялечку. Вона така красива. Я не могла випустити її з ручок, хотіла вдома ще попереодягати її, порозчісувати, вкласти спати на свою подушечку...» — так може пояснити подібний вчинок маленька дівчинка. У такій ситуації слід емоційно бути разом з дитиною, адже ділячись своїми почуттями, вона розраховує на відгук, розуміння, підтримку і допомогу. Перебіг розмови з дитиною залежить від особливостей висловлених нею почуттів, розуміння її емоційного стану. З цієї довірливої бесіди може розпочатись дорослішання дитини у сфері саморегуляції, що є важливим свідченням особистісного розвитку. Саморегуляція, як і виховання волі, починається з уміння стримувати перший порив, контролювати свої бажання, узгоджувати «хочу» та «дозволено — не дозволено», «можна — не можна», «доречно — недоречно», «вчасно — невчасно». До речі, ігри з правилами (лото, доміно тощо) є незамінними помічниками батьків у нелегкій справі виховання довільної поведінки, вміння дотримуватися правил, керуватися ними, оволодіння навичками саморегуляції, самоконтролю. До того ж опанування іграми з правилами допоможе дитині досягти дошкільної зрілості і психологічно підготуватися до систематичного шкільного навчання.

Варіант третій: «Робін Гуд»

Негарний вчинок може бути реакцією на образливу поведінку власника речі, який хизувався нею, виказуючи свою зверхність, принижував інших дітей, вимагаючи «плату» за можливість погратися цікавою іграшкою. Дитина сприймає таку ситуацію, як несправедливу, а себе бачить жертвою несправедливості: «Чому у нього є, а в мене нема?! Я що — гірший? Ні! Я доїдаю кашу до кінця і одягаюсь на прогулянку першим, а він (власник привабливої речі) весь час дражниться. Так нечесно!» — ось приблизний хід думок маленького «винуватця» інциденту. У такому випадку необхідно з'ясувати разом з дитиною, що таке «добре» і що таке «погано», як слід чинити, а від чого потрібно утримуватися, а відтак навчити її захищати себе та відстоювати свою гідність, протистояти маніпуляціям і провокаціям (прикро, але часто-густо провокаційній моделі поведінки діти навчаються підсвідомо, наслідуючи моделі поведінки батьків).

 

Варіант четвертий: «Агов, я тут!»

   Можливо, на тлі матеріального статку дитина не отримує від батьків достатньої емоційної уваги, тепла і любові. Тоді вона знаходить ще не випробуваний, але, як виявляється, доволі ефективний спосіб привернути до себе їх увагу, змусити зосередитися на своїй особистості: порушує узвичаєні правила поведінки, свідомо ігнорує усталені вимоги. І досягає свого — опиняється у центрі уваги та яскравих емоційних реакцій (байдуже, що негативних!), стає об'єктом хай неприємних, але жвавих розмов. У такій ситуації дитина розуміє, що від неї хоч якось залежить те, що відбувається у сім'ї. Такий вчинок дитини — сигнал тривоги батькам, який міг би звучати так: «Може, хоч тепер тато нарешті помітить мене і відірветься від комп'ютера, а мама перестане годинами розмовляти по телефону та поспілкується зі мною. Вони все ж небайдужі до мене». Своїми діями дитина виявляє серйозну не стільки особисту, скільки сімейну проблему, що поступово «руйнує» стосунки у сім'ї, блокує вияви почуттів, віддаляє дитину від батьків. Небезпечно пропускати такі важливі сигнали від дитини, закривати на них очі, ставитися до них поверхово, обмежуючись покаранням дитини. Отримавши такий сигнал, батькам необхідно розпочати роботу над собою та шукати шляхи налагодження відкритих, довірливих стосунків у сім'ї, рівноправним членом якої є дитина.

 

Варіант п'ятий: особистий приклад

Подумайте, чи не провокуєте ви дитину на крадіжку власною поведінкою: легковажним ставленням до грошей (замість того, щоб покласти їх до гаманця, розпихуєте по кишенях або скрізь розкидаєте), завищенням значення матеріальних цінностей, нав'язливими розмовами про престижні речі, «шопоголізмом» та захопленістю переглядами фільмів про заможне життя тощо. Залучайте дитину до обговорення сімейного бюджету та планування витрат."Вона має знати, що гроші заробляють працею, чи фізичною,чи розумовою, і водночас вчитися адекватно визначати їх місце у системі цінностей, де пріоритетним залишається нематеріальне — дружба, любов, співчуття, взаємопідтримка.

 

 

Консультація для батьків
Чому діти б'ються?
Як зняти дитячу агресію.

1.Замислитися над причинами такої поведінки.
2.Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.
3.Не карайте малюка фізично.
4.Не кричіть, не звинувачуйте дитину у вчиненому. Це не допоможе.
5.Cпробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.
6.Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.
7.Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині і спрямувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути  заняття спортом,  найкраще – плаванням.
8.Іноді агресивним дітям допомагає боксерська груша, що знаходиться вдома у доступному місці.

 

Психологічний тренінг 

 

Людина має здатність любити, і якщо вона не може знайти застосування своїй здатності любити, вона здатна ненавидіти, виявляючи агресію й жорстокість. Цим засобом вона керується як утечею від власного сердечного болю...

Еріх Фромм

Тема:     «Агресії – ні»

 Мета:

·         ознайомити учнів  з різновидами агресії та факторами, що впливають на таку поведінку людини; навчати дітей альтернативним варіантам поведінки в ситуації агресивності, виховання поваги до інтересів та бажань інших.

·         показати виявлення толерантної поведінки у взаємодії з людьми, а також у різних життєвих сферах;

·         розвивати поведінкові реакції в ситуаціях стикання з агресивною поведінкою.

 Обладнання: аркуші формату А4, ручки, малюнки.

 

Хід тренінгу:

 

Привітання(2 хв)

Діти стоять у колі. Кожен, дивлячись на свого сусіда зліва, намагається описати його настрій.

 

Знайомство „з собою”.(10 хв)

Мета: створити позитивний настрій, підготуватись до роботи, виразити себе.

Кожний учень асоціює себе з  музичним інструментом та вітром.

 

Правила роботи в групі.(5 хв)

    - говорити  від свого імені;

    - не давати оцінки іншим;

    - кожний має право на власну думку.

 

Бесіда з учнями. (10 хв)

 Що ви знаєте про  агресію?

  • Чи вважаєте ви себе агресивною людиною?
  • Чи агресивні ваші друзі?
  • Що на вашу думку означає бути толерантною людиною?

читати повністю